16.04.2011

«Закам’яніла кибитка». Пам'ятник що не відбувся. Бабин Яр.

«Закам’яніла кибитка». Пам'ятник що не відбувся. Бабин Яр.
Робер

Вчорашнє повідомлення про те, як жиди поламали пам’ятник в Бабиному Яру нагадало іншу подію, що відбулася 13 років тому.
У 1996 р.) на День пам'яті жертв фашизму у Києві керівник делегації американських євреїв сказав: «Першими жертвами Бабиного Яру стали не євреї, а цигани ... Міжнародні організації домоглися визнання Голокосту євреїв, про знищені циган - ні слова ...».
"Вони також мають право на пам'ять", подумав всесвітньо відомий і легендарний архітектор Анатолій Ігнащенко (він, до речі, помер 5 квітня у віці 81рік). Адже й сам наполовину циган по батькові. А мама його полька. Познайомилася з красенем з циганського табору, який кочував через Україну до Іспанії.
«Коли я дізнався про трагедію циган, втратив спокій: ночами снилися мені циганські кибитки. Так народилася ідея «Закам’янілої кибитки». Оповита скорботними гірляндами з кованих квітів, з образом розстріляного фашистами в 1936 році цигана, якого зарахували до лику святих, кибитка нависала на урвищем. За нею – глибока колія і сліди від кінських копит, дитячих босих ніг – циганська дорога смерті. Схвалив задум і Андріано Роккуччі, референт Папи Римського, ректор університету в Римі.
Роми підтримали ідею пам'ятника, був сход ромської громади Києва, на якому ухвалили розпочати збір коштів на пам'ятник циганам - першим жертвам Бабиного Яру.
Пам'ятник споруджувався народною толокою. Проект було виконано безкоштовно, на заводі «Ленінська кузня» (директор Н.Вишнивецький) за символічну ціну виготовили ковані гірлянди й таблички з текстом ромською й українською мовами. Завод «Укрграніт» (директор А.Повзик) виділив кам’яні брила загальною вагою 50 тонн, на яких алмазними дисками було висічено колеса кибитки. Закам’яніла кибитка була виконана в натуральну величину з колесами, навіки вгрузлими у землю. Студенти київських вузів , об'єднані міжнародним рухом «Громада святого Егідіо», вирили котлован і залили бетоном фундамент, не взявши за роботу жодної копійки».
Раптом з’явилася міліція і забрала маестро. Тримали чотири години, але за цей час «випадково» в кущах знайшли крани та транспорт - і кибитку в п’ятдесят тонн вагою транспортували на завод, де її розбили на щебінь, яким згодом вимостили Хрещатик ...
Якщо пам’ятникові київським циганам, розстріляним у Велику Вітчизняну, немає місця на политій їх кров’ю землі Бабиного Яру, він летітиме над ним, вирішив зодчий. Упертий Ігнащенко породив новий проект. Всю зиму в неопалюваному цеху «Ленкузні» кували кибитку з дорогої корабельної сталі. І зробили справжній шедевр - вже сталеву кибитку, зрешечену кулями, повиту гірляндами сталевих квітів. Як тільки привезли кибитку у Бабин Яр, — знову нагрянула міліція, посипалися погрози, мовляв, не приберете зараз же «се неподобство» - викличемо зварників і поріжемо пам'ятник на металобрухт.
І що найцікавіше: за словами Ігнащенка, на встановлення пам'ятника столична влада і особисто головний архітектор міста Сергій Бабушкін ще до початку всіх цих митарств дали «добро»! Але, видно, євреям здорово заважала скорботна циганська «першість», на вимогу яких розбили кибитку. В теленовинах ТСН А. Ігнащенко зізнався, що йому дзвонили впливові жиди з погрозами: "Не перетворюй Бабин Яр" у гуртожиток!!" (цю тезу підтверджують вельми примітні слова одного з жидівських активістів Бабиного Яру Левітаса, який повідомив, що українських патріотів, виявляється, у Бабиному Яру не розстрілювали! Ці страти проводилися в гестапо по вул. Володимирській, 33, а труни з тілами страчених вивозили на Лук'янівське кладовище. Це був натяк, що дубовий хрест, встановлений представниками української заокеанської діаспори в пам'ять Олени Теліги та інших українських націоналістів, у Бабиному Яру також не до місця)
Пізніше Анатолій Федорович отримав з Київської міської адміністрації лист ось такого змісту: «Ваша пропозиція встановити пам'ятник у Бабиному Яру .не знайшла підтримку». І далі слід дозвіл поставити кибитку в двох кілометрах нижче Яру.
- Місце - краще нікуди, - сумно іронізував А. Ігнащенко. - Уявіть, з яким «пієтетом» будуть ставитися до пам'ятника, встановленого серед хрущовок, стихійного базару і кіосків…
Декілька років сумна колісниця простояла в гаражі в двохстах метрах від Бабиного Яру і, зрештою, знайшла собі стоянку далеко від Києва, на опорних колонах у Кам'янці-Подільському на шістдесятиметровій скелі над річкою Смотрич. А на ціпу сорокаметрового дишла гойдається від вітру колесо з розіп’ятим циганом.

Добавить комментарий:
Для того, чтобы оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь или заполните необходимые поля:
Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі.<br>http://ukrcenter.com/Література/Герберт-Тідеманн/68914/Бабин-Яр-Критичні-питання-та-коментарі<br>Все про брехню Бабиного Яру
УдалитьОтветить