1.02.2011

Щоденник Анни Франк: Дневник за нее писал отец - fake подделка

Щоденник Анни Франк: Дневник за нее писал отец - fake подделка
Робер

Відверто і зухвало сфабрикований щоденник Анни Франк офіційно став міжнародним культурним надбанням - він включений до списку спадщини ЮНЕСКО "Пам'ять світу", також він попав до ТОП-10 списку книжок, "які надихають читачів". В 2003 році ця підробка видавалася в Україні і "надихала" українців.

«Щоденник Анни Франк» вперше був виданий у Франції і продавався публіці як справжній, власноруч написаний єврейською дівчинкою з Амстердама, яка робила ці записи в 12-річному віці, коли в період гітлерівської окупації її сім'я та інші євреї ховалися в задній кімнаті будинку. Потім вони були заарештовані і відправлені до концтабору. Анна Франк, ймовірно, загинула у віці 14 років від тифу коли війна вже скінчилася. Наприкінці війни її батько Отто Франк повернувся в свій амстердамський будинок і знайшов щоденник своєї доньки, захований нею під кроквами даху. На той час щоденник складався лише з 150 фраз 12-річної дівчинки, а щоденник, що вийшов з друку, разом з фінальною частиною містить 293 сторінки тексту, що відповідають найвищим літературним стандартам за стилем, а за змістом дають вражаюче яскраву картину історичних подій. Апелюючи до почуттів людей, книга і фільм сильно подіяли на мільйони людей у всьому світі - більше, ніж будь-яка історія такого роду.
З'ясувалося, що опублікувана версія щоденника не відповідає дійсності. Докази, зібрані Дітлібом Фелдерером (Dietlieb Felderer) зі Швеції і доктором Робером Форрісоном з Франції, показали, що опублікована версія відомого щоденника є літературною містифікацією. Існувала дівчинка на ім'я Анна Франк, і частина уривків з щоденника реальні, навіть ті, які описують сцени лесбійського сексу, але пізніше вирізані. Редакція газети «Федерація» відтворила обкладинку журналу «Лайф інтернешнл» із зразком почерку Анни Франк і її фотографією, нижче була дана одна сторінка з надрукованого під назвою «Щоденник Анни Франк» рукопису. Було дуже помітно що почерки абсолютно різні.
Англійський історик Девід Ірвінг сказав про «Щоденник Анни Франк»: „Батько Ганни Франк, з яким я листувався протягом декількох років, зрештою дав згоду на лабораторні дослідження рукопису «Щоденника», чого я вимагаю завжди, якщо документ спірний“. Цю експертизу провела лабораторія німецької кримінальної поліції у Вісбадені. Її висновок: частина «щоденника» Анни Франк написана кульковою ручкою (такі ручки з'явилися в продажу лише в 1951 році, а Анна Франк померла в 1945).
Девід Ірвінг заявив також: „Мій власний висновок про «Щоденник Анни Франк» такий, що значна його частина дійсно написана дванадцятирічною єврейкою. Ці тексти потрапили до її батька, Отто Франка, після трагічної смерті молодої дівчини від тифу в одному з концтаборів. Її батько і інші невідомі мені особи відкоригували цей «Щоденник», щоб надати йому комерційну форму, що збагатило одночасно і батька, і Фонд Анни Франк, але як історичний документ, ця книга не має ніякої цінності, тому що текст був змінений“.
У 1956-1958 роках багато галасу у Європі наробив судовий процес за позовом письменника і журналіста Мейера Левіна (Meyer Levin), справжнього автора щоденника, до батька Анни Франк Отто Франка за роялті (дохід з продажу книги), у результаті якого Левін відсудив 50.000 доларів як відшкодування «за шахрайство, невиконання грошових зобов'язань і незаконне використання ідеї». Предметом позову в цьому процесі були найбільш драматизовані версії «щоденника», зроблені, зокрема, для кіно-, радіо-, теле- і театральних постановок. Левін наполягав на визнанні своїх авторських прав, і його позов був задоволений Нью-Йорським міським судом. Суд встановив, що Франк пообіцяв заплатити Мейеру Левіну не менше 50.000 доларів за використання діалогів, написаних Левіним, і включення їх до щоденнику як інтелектуальну працю його дочки, але суддя закрив своїм розпорядженням дані у справі на сто років.
Відразу після оголошення результатів експертизи щоденника, його закрили в депозитну комірку в одному з банків Ізраїля і після цього щоденник ніколи більше не був витягнутий для перегляду, незважаючи на безуспішні спроби дослідників.
Щоденники Анни Франк - це великий бізнес, в Амстердамі навіть існує Інститут Анни Франк. Той інститут був змушений визнати, що в щоденниках є місця, написані кульковою ручкою, але "в загалом і в цілому", як вони заявили, щоденник справжній. У спробі покінчити зі звинуваченнями про те, що щоденник підроблений, до п'ятдесятиріччя з моменту смерті Анни Франк вони надрукували так званий "остаточний варіант": "Щоденник юної дівчини: остаточне видання", і до нього увійшли уривки, які раніше були заборонені до публікації батьком Анни. Тепер до книги увійшли виключені ним записи щодо сімейних відносин, неприємних висловлювань на його адресу і на адресу матері, а також "інтимні" подробиці з життя доньки.
Незадовго до смерті, Отто Франк визнав, що він дозволив письменнику відредагувати щоденники і навіть переписати його окремі частини. Він також визнав, що деякі імена у щоденнику були замінені на псевдоніми.
Тому сьогодні остаточно доведено, що Отто Франк використав працю професійного письменника для зображення подій, які, як нас змушували вірити, є літературним творінням його дочки. Завдяки продажам фальсифікованого щоденника із описанням трагічного життя Анни, Отто Франк отримав значні прибутки і став дуже заможною людиною. Пан Франк та інші дуже істотно адаптували і розширили оригінальний рукопис для отримання фінансового прибутку, створюючи в процесі шахрайський документ, який використовується в тисячах шкіл по всьому світові і допомагає просувати симпатії до сіонізму. Але низка зухвалих фальсифікацій, що супроводжують історію цього твору, не заважають пропагандистам міфу про Голокост і досі стверджувати, що «Щоденник Анни Франк» є «яскравим свідченням Голокосту» та «вражаючим звинувачувальним документом проти нацизму».
Фальсифікацією щоденника займалися письменники, перекладачі, учасники судових процесів та рідний батько Анни Франк. Напевне нас у найближчому майбутньому чекає ще багато несподіванок із "Щоденниками Анни Франк", яких існує вже декілька версій, втім вже зараз його не зовсім справжнє походження не викликає сумнівів.

Добавить комментарий:
Для того, чтобы оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь или заполните необходимые поля: